А+ Збільшити шрифт

А- Зменшити шрифт

Про селище

опубліковано: 13 листопада 2023 оновлено: 17 квітня 2024

Ви́шково (до 1992 року — Вишкове[2]; нім. Wissk, Wischkowo, словац. Výškovo nad Tisou) — селище міського типу в Хустському районі Закарпатській області України. Адміністративний центр Вишківської селищної громади. Розташоване в долині річки Тиси, біля кордону з Румунією. Перша згадка — 1271 рік.

Неподалік від селища видобувається мінеральна вода Шаянська. У селищі розташована ботанічна пам'ятка природи — Тюльпанне дерево, а на південь від селища — пралісова пам'ятка природи «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва».

У 1910 тут жило 4839 осіб, з яких 3871 — угорці, 871 — українці і 126 — німці. У 2001 році — 8142 осіб.


Історія

В околицях Вишкового в 1891 році знайдено бронзовий скарб з 17 предметів. На горі Вишкове — городище, що стрімко піднімається над рікою Тиса.

У 1271 р. вперше згадується Вишково — під назвою Visk у складі Угорського королівства.

З 1329 р. Вишково мало статус коронного міста Марамороського комітату; біля містечка існував Вишківський замок (про що свідчить назва гори в околицях селища — Вархедь (угор. — «Замкова гора»). У XIX ст. — торгове містечко Хустського повіту. З 1620 р. відомий герб Вишкового: на срібному тлі — дикий козел натуральної барви, що стоїть на зеленій горі з трьома верхами.

У 1329 р. король Карл Роберт, що зайняв трон Угорщини в 1301 році, доклав чимало зусиль, щоб придушити опір феодалів і посилити централізацію влади. В ході цієї боротьби деякі володіння супротивників короля були передані його прихильникам, а частина земель перейшли в статус королівської власності. У 1329 році Вишково перестало бути приватним феодальним володінням і перейшло в статус коронного (королівського) міста. У цей же період був утворений Мармароський комітат (територіально-адміністративна одиниця Угорського королівства), Вишково отримав статус центру цієї області. Тут же розташовувався комес (правитель) комітату. Вишківський форпост стає королівським замком і займає становище головного укріплення комітату.

Наприкінці 14 — поч. 15 ст. Вишково на деякий час переходить у власність волоських воєвод Драга та Балка. До цього періоду значення Вишківського замку поступово зменшувалось. За 20 кілометрів на північний захід від Вишківського замку будується потужний кам'яний замок у місті Хусті, який бере на себе функції головного укріплення Мармароського комітату. Паралельно з ростом могутності Хуста тривав занепад Вишківського замку, який втратив колишнє значення. Ймовірно, вже до початку 14 ст. замок був повністю покинутий і більше не відновлювався.

У 1329 р. король Карл Роберт, що зайняв трон Угорщини в 1301 році, доклав чимало зусиль, щоб придушити опір феодалів і посилити централізацію влади. В ході цієї боротьби деякі володіння супротивників короля були передані його прихильникам, а частина земель перейшли в статус королівської власності. У 1329 році Вишково перестало бути приватним феодальним володінням і перейшло в статус коронного (королівського) міста. У цей же період був утворений Мармароський комітат (територіально-адміністративна одиниця Угорського королівства), Вишково отримав статус центру цієї області. Тут же розташовувався комес (правитель) комітату. Вишківський форпост стає королівським замком і займає становище головного укріплення комітату.

 

Вишківський замок

В письмових джерелах замок уперше згадується у період з 1274 - 1281 р., коли на горі неподалік від Вишково феодали Міко та Чепа з роду Гонтпазмань будують замок. З одного боку цей форпост мав захищати приватні феодальні володіння (на кін. 13 — поч. 14 століть припадає пік міжусобиць угорських феодалів), з іншого боку у нього було важливіше завдання загальнодержавного значення — замок захищав соляні копальні Мармароша і контролював перевезення солі по Тисі. Перша згадка про нього стосується 1299 року, коли Ендре ІІІ повернув братам Гонтпазмань і залишив за ними право володіння, а в 1300 році Ендре ІІІ забрав замок і обміняв його на три села. З першої половини XIV ст. уже не згадується.

Вишківський замок був одним з декількох «соляних» замків (три інші — Хустський замок, замок Нялаб і Виноградівський замок Канків), зведених уздовж Тиси, які брали участь у захисті так званого «соляного шляху». Цей шлях брав початок від багатих соляних копалень Солотвино і тягнувся до Центральної Угорщини. Торгівля сіллю приносила Угорщині величезний прибуток, тому забезпечення безпеки соляних копалень і соляного шляху мало першочергову важливість для Угорського королівства.

Місцем будівництва укріплення була обрана гора, заввишки 589 м. Гора розташована у межах Гутинського масиву, на південний схід від сучасного селища Вишково, яке колись мало статус міста. За 3 кілометри на південь від гори проходить сучасний українсько-румунський кордон, а за 3 кілометри на північ — протікає річка Тиса. Вже після будівництва укріплень гору стали називати «Варгедь» («Várhegy» — угор. Замкова гора). В письмових джерелах замок уперше згадується у 1281 р., коли на горі неподалік від Вишково феодали з роду Чепа будують замок. З одного боку цей форпост мав захищати приватні феодальні володіння (на кін. 13 — поч. 14 століть припадає пік міжусобиць угорських феодалів), з іншого боку у нього було важливіше завдання загальнодержавного значення — замок захищав соляні копальні Мармароша і контролював перевезення солі по Тисі. Вишківський замок був одним з декількох «соляних» замків (три інші — Хустський замок, замок Нялаб і Виноградівський замок Канків), зведених уздовж Тиси, які брали участь у захисті так званого «соляного шляху». Цей шлях брав початок від багатих соляних копалень Солотвино і тягнувся до Центральної Угорщини. Торгівля сіллю приносила Угорщині величезний прибуток, тому забезпечення безпеки соляних копалень і соляного шляху мало першочергову важливість для Угорського королівства.

У 1329 р. король Карл Роберт, що зайняв трон Угорщини в 1301 році, доклав чимало зусиль, щоб придушити опір феодалів і посилити централізацію влади. В ході цієї боротьби деякі володіння супротивників короля були передані його прихильникам, а частина земель перейшли в статус королівської власності. У 1329 році Вишково перестало бути приватним феодальним володінням і перейшло в статус коронного (королівського) міста. У цей же період був утворений Мармароський комітат (територіально-адміністративна одиниця Угорського королівства), Вишково отримав статус центру цієї області. Тут же розташовувався комес (правитель) комітату. Вишківський форпост стає королівським замком і займає становище головного укріплення комітату.

Наприкінці 14 — поч. 15 ст. Вишково на деякий час переходить у власність волоських воєвод Драга та Балка. До цього періоду значення Вишківського замку поступово зменшувалось. За 20 кілометрів на північний захід від Вишківського замку будується потужний кам'яний замок у місті Хусті, який бере на себе функції головного укріплення Мармароського комітату. Паралельно з ростом могутності Хуста тривав занепад Вишківського замку, який втратив колишнє значення. Ймовірно, вже до початку 15 ст. замок був повністю покинутий і більше не відновлювався.

Замок, що розмістився на верхньому майданчику гори, мав трикутну в плані форму. В деяких місцях замчища крізь його вали проступали скелясті породи. З північного боку підступи до замку надійно захищали стрімкі схили гори. З решти (більш доступних і вразливих) боків захист замку забезпечували кілька ліній земляних валів і ровів. Довжина боків замкового трикутника, утвореного лінією зовнішніх валів, становила близько 60—70 метрів. Усередині цього трикутника пролягала ще одна лінія валів, яка захищала центральну площадку замку. Розміри цього майданчика — приблизно 20х15 метрів. Посеред майданчика височіє невелика тераса розмірами 5х10 метрів. Можливо, колись на центральному майданчику замку стояла сторожова вежа. Угорський військовий історик Шоош Елемер (1844—1929 рр.), відомий дослідник фортифікаційних об'єктів, займався вивченням замчища у Вишкові. Ймовірно на основі своїх знань і одержаних у результаті обстеження даних, він створив зображення Вишківського замку. На малюнку Шооша Елемера можна бачити досить потужне укріплення, яке складалося з овалу кам'яних зубчастих стін, що оповили вершину гори. Усередині замчища височіла кам'яна сторожова вежа. Ще одна вежа — надбрамна, прорізала замкову стіну. Декілька мініатюрних башт доповнювали захист основного периметру. До надбрамної вежі та замкових стін примикало приміщення житлового або господарського призначення. Біля підніжжя гори Елемер зобразив допоміжне укріплення круглої в плані форми, так само захищене кам'яними зубчастими стінами. Це укріплення, тобто барбакан, слугувало для захисту шляху, що вів по схилу гори вгору до замкових воріт.

 

Храми

Церква Благовіщення пр. богородиці. 1831.

Ділянку для церкви і парохії виділив З вересня 1751 р. вікарій марамороський Л. Бачинський.

Згідно з протоколом єпископської візитації за 1801 р., у Вишкові була стара дерев’яна церква з трьома дзвонами, що розпадалася. Тоді ж вирішили будувати нову кам’яну церкву, яка стоїть у селі дотепер.

За шематизмом 1915 р., церкву споруджували з 1831 до 1863 р.

Церква Вознесіння Господнього. 1937.

Подібно до дерев’яних церков у багатьох інших селах, Вознесенську церкву перестали відвідувати, коли православна громада почала ходити в муровану греко – католицьку церкву. Споруду зняли з реєстрації діючих храмів 16 квітня 1962 р. і пізніше, очевидно, розібрали.

 

Туристичні місця

- мінеральна вода Шаянська.

- ботанічна пам'ятка природи — Тюльпанне дерево,

- пралісова пам'ятка природи «Праліс та квазіпраліси Вишківського лісництва».

- в 1891 році знайдено бронзовий скарб з 17 предметів

- Вишківський замок

- храм Благовіщення пр. богородиці. 1831.

- храм Вознесіння Господнього. 1937.

- міні-скульптура солекопа в рамках туристичного маршруту "Соляний шлях Закарпаття". Розташована у центральному парку.

- ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПУНКТ ГРЕНДЕШ

- Закарпатський металургійний завод. У 50-х роках XX століття біля Вишкового була виявлена ​​ртуть.

- Реформатська церква — пам'ятка архітектури місцевого значення 1281 рік